Roll Over Beethoven - ELO | The Midnight Special

MUSIC JOURNAL
У піснях Electric Light Orchestra легко спочатку почути знайомий приспів і лише потім помітити, скільки всього відбувається навколо нього.


У піснях Electric Light Orchestra легко спочатку почути знайомий приспів і лише потім помітити, скільки всього відбувається навколо нього. Струнні відповідають гітарі, голоси складаються в маленький хор, а мелодія може повернути від ліричного куплету до майже святкового фіналу. Ця любов до деталей і зробила ELO впізнаваними: оркестрові барви тут живуть усередині рок-пісні, а не просто прикрашають її.
Історія почалася в Бірмінгемі 1970 року, коли Джефф Лінн, Рой Вуд і Бів Бівен шукали продовження ідеям The Move. На дебюті 1971-го віолончелі та скрипки ще звучали незвично й часом різко. Після відходу Вуда Лінн поступово зібрав власну музичну мову; важливою частиною цього звучання стали клавішні Річарда Тенді. Ранні записи цікаво слухати саме як пошук, у якому майбутні хіти ще тільки набирають форми.

Eldorado, Face the Music та A New World Record показують, як оркестровий задум поєднався з виразною пісенною формою. На подвійному Out of the Blue ця робота розгорнулася особливо широко: поруч із Mr. Blue Sky є місце і мрійливості, і рухливому рок-н-ролу. Discovery додав танцювального пульсу, а Time переніс увагу до синтезаторів і наскрізної історії. Тому симфонічний рок, артрок і попрок описують різні боки ELO, але жодне окреме визначення не вміщує всього.
Після Balance of Power студійна історія продовжилася вже з великими перервами: Zoom вийшов 2001-го, Alone in the Universe — 2015-го, From Out of Nowhere — 2019-го. Пізні записи та концерти під назвою Jeff Lynne’s ELO повертають до тієї самої любові до мелодії. Wembley or Bust дозволяє почути, як пісні різних десятиліть співіснують в одному виступі. Тут зібрані саме записи ELO та Jeff Lynne’s ELO; сольні альбоми Лінна й роботи Traveling Wilburys до цієї дискографії не домішані.