Nazareth - Razamanaz

MUSIC JOURNAL
Назва Nazareth часто відразу нагадує Love Hurts, але однієї балади для знайомства з гуртом замало.


Назва Nazareth часто відразу нагадує Love Hurts, але однієї балади для знайомства з гуртом замало. За нею стоять жорсткі гітарні рифи, блюзова основа й голос Дена Маккафферті, який важко сплутати з іншим. У цій музиці є і дорожня втома, і гумор, і прямота доброго концертного рок-н-ролу. Навіть дуже відомі чужі пісні Nazareth уміли зробити частиною власного звучання.
Музиканти зібралися в шотландському Данфермліні 1968 року ще під назвою The Shadettes; назву Nazareth узяли 1970-го. Його класичну четвірку склали Маккафферті, гітарист Менні Чарлтон, басист Піт Еґню та барабанщик Даррелл Світ. Після дебюту й Exercises альбом Razamanaz 1973-го зробив звучання виразнішим і приніс Broken Down Angel та Bad Bad Boy. Loud ’n’ Proud із This Flight Tonight і наступний Rampant продовжили цей рух.

Hair of the Dog поєднав важкий заголовний риф із набагато ширшим настроєвим діапазоном. Love Hurts особливо тісно пов’язана з американським виданням альбому: регіональні версії не завжди мали однаковий список пісень. Далі були Close Enough for Rock ’n’ Roll, Expect No Mercy та No Mean City, а концертний ’Snaz зафіксував початок 1980-х. Балади й більш мелодійні записи цього десятиліття розширюють картину, але не стирають блюзового коріння.
Зміни складу поступово відкрили інші глави. Після відходу Чарлтона й смерті Світа історію продовжили, серед інших, Джиммі Меррісон та Лі Еґню. Rock ’n’ Roll Telephone став останнім альбомом із вокалом Маккафферті; Tattooed on My Brain і Surviving the Law належать уже періоду Карла Сентанса. Ці записи варто слухати з урахуванням свого часу. Тут поруч стоять оригінальні студійні альбоми й офіційні концертні ’Snaz та Homecoming, без множення однакових перевидань.