Nightwish - Ghost Love Score (WACKEN 2013)

MUSIC JOURNAL
Nightwish почалися в Кітее, Фінляндія, 1996 року навколо Туомаса Голопайнена, Емппу Вуорінена та співачки Тар’ї Турунен.












У Nightwish великий оркестровий жест нерідко починається з невеликої мелодії. Вона може прозвучати майже пошепки, а потім повернутися разом із гітарами, хором та ударними. Ця зміна масштабу — одна з принад гурту. Голос у такому оточенні визначає дуже багато, тому різні вокальні періоди варто чути окремо, а не змішувати в одну умовну епоху.
Nightwish почалися в Кітее, Фінляндія, 1996 року навколо Туомаса Голопайнена, Емппу Вуорінена та співачки Тар’ї Турунен. Початкова акустична ідея перетворилася на поєднання металу, клавішних та академічного вокалу. Oceanborn, Wishmaster і Century Child визначили ранню епоху; Once (2004) розширив оркестровий масштаб.
Етап Турунен завершився 2005-го. Анетт Ользон записала Dark Passion Play (2007) та Imaginaerum (2011), додавши іншого вокального характеру. Флор Янсен долучилася до гастролей 2012-го й стала постійною учасницею 2013-го; її першим студійним альбомом став Endless Forms Most Beautiful (2015).

Yesterwynde (2024) належить до цього пізнішого періоду записів. Симфонічний і пауер-метал, народні інструменти, кінематографічні аранжування й тихі епізоди утворюють багатошарову музику. Добірка зберігає відмінності вокальних епох.
Oceanborn та Wishmaster особливо виразно представляють ранню взаємодію вокалу й клавішних, тоді як Once відкриває ширше оркестрове оточення. Dark Passion Play та Imaginaerum уже по-іншому розподіляють музичні ролі. Знайомі пісні в концертних записах із Флор додають ще один ракурс. Саме тому важливо залишити в добірці кілька епох: одна й та сама мелодія може багато розповісти про різницю виконавських характерів.
У записах із Тар’єю важлива взаємодія академічного вокалу й металевого ансамблю; з Анетт і Флор змінюються барви та спосіб подачі мелодії. При цьому композиції Голопайнена пов’язують різні склади загальним тяжінням до образної, розгорнутої музики. Концертні альбоми дозволяють простежити ці зміни на знайомому матеріалі. Поряд із масштабними фіналами варто залишати увагу й для тихих епізодів: без них не було б такого відчутного контрасту та простору.