Paper Plane - Status Quo

MUSIC JOURNAL
Коріння Status Quo веде до шкільного гурту Френсіса Россі й Алана Ланкастера 1962 року.












У Status Quo багато залежить від того, як зіграно простий на перший погляд ритмічний малюнок. Гітари підхоплюють одна одну, бас та ударні тримають рух, а пісня отримує дуже безпосередню енергію. У такому звучанні легко пропустити дрібні відмінності. Послідовне знайомство з альбомами допомагає помітити, як змінювалися щільність, настрій і сама манера виконання.
Коріння Status Quo веде до шкільного гурту Френсіса Россі й Алана Ланкастера 1962 року. Назва з’явилася 1967-го. Pictures of Matchstick Men (1968) належить до психоделічного поппочатку, за яким настав рішучий поворот до гітарного бугі.
Piledriver (1972), Hello! та Quo закріпили важке пряме звучання складу Россі, Рік Парфітт, Ланкастер і Джон Коґлан. Згодом Rockin’ All Over the World та Whatever You Want розширили аудиторію. Історія тривала з іншими складами й записами, але особливо помітний контраст ранньої психоделії та ритмічного ядра 1970-х.
Ранній психоделічний матеріал додає цій історії несподіваної перспективи: відома бугі-манера сформувалася не відразу. Записи 1970-х дозволяють почути її особливо виразно, а наступні роботи показують, як гурт поводився зі своєю впізнаваністю. Концертні альбоми тут доречні не як додаток для колекціонера, а як спосіб відчути ансамбль у русі. Живе виконання добре передає ті невеликі ритмічні відповіді, завдяки яким проста основа щоразу знову працює.